Історія Києва

Майже дві тисячі років тому на території нинішнього Києва з'явилися перші поселенці. Легенда розповідає, що у VI столітті троє братів Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь вирішили розташувати на кручах великого Дніпра поселення Київ, назвавши його ім'ям старшого брата. Схили Дніпра стали добрим захистом для жителів того часу від варварів кочових племен. Свої чудові будинки, а також церкви та храми київські князі будували на пагорбах та схилах, а простий народ (ремісники, купці) жили на берегах Дніпра. Сьогодні це місце називається Поділ. Відомим на політичній та культурній арені Київ стає після об'єднання наприкінці IX століття розрізнених князівств. У східнослов'янській державі його називають столицею Київської Русі. Завдяки вдалому розташуванню на території торговельних шляхів він тривалий час міцно підтримував економічні та політичні зв'язки із західною та центральною Європою.

Найбільш бурхливий розвиток Київської Русі відбувається в ті часи, коли правив Володимир Великий (980 - 1015). Тоді ж відбувається хрещення Русі в 988 році, що принесло хороші плоди, а також розвивалася писемність держави, її культура. Десятинна церква – це перший храм, збудований за Володимира Великого.

За Ярослава Мудрого в XI ст. було споруджено Софіївський собор і відкрито першу бібліотеку на Русі. Київ був у ті часи вже одним із знаменитих торгових міст у Європі та налічував до 400 церков. Чисельність його мешканців удвічі перевищувала кількість населення, наприклад, Гамбурга чи Лондона.

Історія розповідає про правління Володимира Мономаха та продовження розквіту Київської Русі, але після його смерті в середині XII ст. відбувається розпад держави на дрібні князівства. Цим скористалися 1240 року полчища монголо-татар, які майже сто років були господарями українських земель. Однак і в період занепаду Київ зберіг свої давні культурні традиції, а XIV сторіччя стало відродженням українського народу.
У XV столітті завдяки магдебурзькій угоді Києву надається право міжнародної торгівлі серед купців, міщан та ремісників.
З 1569 настають часи, відомі як правління Речі Посполитої (об'єднаних між собою держав Польщі та Литви). У 1648 р. відбулося повстання українських козаків, на чолі якого став гетьман Богдан Хмельницький, унаслідок чого Київ та більшість України було звільнено.
Формальна спілка 1654 р. України з Росією надовго зміцнила панування Російської імперії над Києвом.
Соціальні реформи 1861 р. послужили покращенням в економічному та культурному житті України. У 1860-ті роки розвивається судноплавство Дніпром, а 1892 р. запущено перший електричний трамвай. Завдяки цьому Київ стає сучасним транспортним та великим торговим центром.

У XVII столітті Петро Могила заснував відомий і донині навчальний заклад — Києво-Могилянську академію. На той час вийшли перші друковані книги, вивчалася філософія, процвітали живопис, музика та література, українці були одними з найосвіченіших людей у світі. У період козацтва з 1711 року постала перша Конституція.

Після революції Україна наполегливо прагнула проголосити себе незалежною, але ні М. Грушевський, ні С. Петлюра, не маючи достатньої політичної, військової та економічної влади, не змогли протистояти більшовикам. СРСР став тоталітарною державою 1922 року, куди увійшла УРСР (Українська Радянська Соціалістична Республіка).

Далі слідували всім відомі сталінські репресії та голодомор 1933 року, Друга Світова війна (1939-1945р.). Чорнобильська катастрофа, що сталася 26 квітня 1986 року, завдала Україні величезної сили руйнування в екологічному та економічному плані.

Потім почалася перебудова на чолі з першим президентом М. Горбачовим, що призвело до розпаду СРСР. Після кремлівського путчу 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила про її Незалежність.